Ваня, злізь з неї, не позорся! – Марія кипіла від люті, це ж пощастило їй як.
Ваня сидів на верхівці даху будинку, щось лагодив у супутниковій антені, увечері мали показувати футбол. Він був у самих трусах, ще й не просто трусах, а з тих запасів сімейних трусів свого діда – колись баба в радянські часи десь дістала цілу торбу таких ситцевих з незвично «красивим» малюнком. Діда й баби вже 20 років як немає, а Ваня спадщину ще доношує.
«Ну чого ти, Маш! Все тобі знову не так! Надворі спека, +35, а в них легко і приємно. Яка різниця скільки їм років!» – шаркаючи ногами і винуватим видом зайшов у хаті Іван.
«А в тому, що ти знову дав привід всьому посьолку говорити про тебе. Знову на мене тицятимуть пальцями», – сварилася Марія.
«Бляха, Маша, ну хто мене там бачив і що ж тут такого незвичного?»
«Тебе бачив весь наш мікрорайон. Ми живемо просто в центрі на горбі, тебе було видно за 5 кілометрів. І проблема не в тому, що ти в трусах, а в тому – що в ДІДОВИХ трусах», – все продовжувала репетувати вона. Іван розвернувся і вийшов з дому.
Марія сьорбала чай і думала, коли ж стався той переломний момент. Коли з завжди гарно вбраного і охайного чоловіка він перетворився на опудало. Що ж змінилося, що він став дозволяти собі ходити в робочих штанах у мазуті в магазин по хліб (а що ж такого, всі знають, що я автомеханік і в мене робота брудна).
Урок від свекрухи
Він був дійсно непоганим чоловіком, любив її і дітей, але виходити з ним в люди вона останнім часом не хотіла. З 20 футболок, що лежали на полиці, він носив одну – ту що з розтягнутою горловиною. Та футболка могла служити тентом для автомобіля. Інших він просто не помічав. Йдучи вгості, він міг запросто натягнути штани з плямою від жиру, яку вона не помітила, коли прала їх. Та й взагалі, він ніколи сам не клав речі в прання.
Аж тут вона якось дуже ясно згадала одну зі своїх перших сварок зі свекрухою. Та прийшла вгості і почала виховувати… його. Бо він вийшов лише в шортах відчинити двері, а потім дивився телевізор, поки Марія накривала на стіл, щоб пообідати з свекрухою.
Свекруха тоді досить жорстко до нього говорила, змусила переодягнутися і стати допомагати. Марія наприкінці зустрічі дуже делікатно пояснила його мамі, що вона не проти, щоб він ходив зручно одягнений і не допомагав – вона ж господиня. Після цього його мама більше ніколи не робила йому зауважень, хоча він здається їх розумів без слів. До неї вгості він завжди йшов у всьому найновішому і навіть оглядав дітей, чи ті гарно одягнені. Свекрухи вже років 10 як не стало…
Я тобі не мама
Марія хотіла сьорбнути чаю і випадково розлила його собі на спідницю, розлючено вдарила себе по коліні рукою і крикнула «Так тобі мама була потрібна, а не свобода, от я дура».
Вона пішла до його шафи, вивалила з полиць усі речі, на полиці наклеїла бірки з назвами днів тижня. І на кожну полицю поклала окремий комплект одягу. Ваня зайшов в кімнату і тут в його голову полетіли шорти.
«Негайно переодягнися – наказала йому Марія – і дивись сюди: отут на кожній полиці тепер лежатиме одяг на кожен день, на тремпелях – комплекти у гості, а на тій полиці – одяг для дому. Щодня увечері знімаєш все і кидаєш в отой кошик. І не дай боже я побачу тебе ще раз в цих дідових трусах»
Ваня глянув на неї поглядом, яким колись дивився на маму. Слухняно одягнув шорти і на полиці з сьогоднішнім днем узяв футболку.
«І до речі, я тобі не мама – сказала Марія – я оце сортувати тобі просто так не буду. Якщо я займаюся цим, значить ти раз на день готуєш їсти і щовечора пилососиш»
Іван щось забурчав.
«Зауваження не приймаються. Я з боржом жити не хочу. Але й наймичкою тобі не буду» – сказала Марія і вийшла з кімнати. Ваня дістав пилосос.
Ми часто плутаємо свободу в стосунках із байдужістю до себе. Іноді чоловіку справді потрібна “материнська” дисципліна, але тільки за умови, що він бере на себе дорослу відповідальність за дім. Не бійтеся міняти правила гри!
