Під звуки відбірного матюччя Алла Леонідівна садила часник. Матюкав її чоловік, бо вона не там садила часник, де він планував. Тут він хотів огірочки…
До слова, він не допомагав їй ніколи на городі. Бо хворий, в нього цукровий діабет. Хоча й до хвороби ніколи не допомагав, бо то не чоловіча справа, а тепер ще й знедолений…
Алла Леонідівна старанно рядочком вимощувала зубчики часнику в грядці і абсолютно не чула, хто і де її мав, на думку її чоловіка. Вона вже навіть не задумувалася, чому так сталося, що вона живе з чоловіком, який щодня на неї виливає відра ненависті. Вона думала лише про часник…
Він крав для неї троянди, а потім вкрав її життя
Вони познайомилися в університеті. Він впевнений в собі, рішучий, спалахував немов вогонь — придумав, вирішив, зробив. Завжди доводив свою правоту, досягав чого хотів, не боявся перешкод. Він приносив їй букети троянд, нарваних посеред білого дня на клумбі під вікном кабінету декана. Вони їздили в гори, долали величезні маршрути, ночували в палатках, ночами роздивлялися зорі і пили вино у підгір’ї.
Вона покинула амбіції і свої плани, поїхала до нього — він жив в дуже посередньому містечку за 150 км від столиці. Ні тобі кінотеатру, ні красивих алей. Влаштувалася на роботу в місцеву адміністрацію. А він відкрив власну справу — займався земельними документами. Возив її в гори (а вона так хотіла хоч раз потрапити на море, він же не розумів, що там такого).
Твоя кар’єра — це його особиста невдача
Алла Леонідівна суттєво піднялася по кар’єрних сходах. Чоловік вдавав, що пишався нею, хоча всіляко натякав, що до його статусу їй ще треба постаратися. Вона стала депутатом, пізніше заступником голови адміністрації. Її знали всі в містечку.
А от у нього виникало все більше проблем: то з невірно оформленими документами, то сварка з помічницею, яка спалила частину паперів. Потім взагалі «маскі-шоу»: в офіс чоловіка ввалилися люди в формі. Він запевняв Аллу Леонідівну, що це все просто політичне шоу. Проте вона на роботі через це ледь не втратила посаду.
Після двотижневого запою чоловіка вона дізналася, що це вона винна в тому, що він прогорів. Це її посада привернула увагу правоохоронців. І якби не вона, він би більшого досяг.
Захрипів від люті через її успіх
Він почав нову справу — став майструвати з дерева. Фактично жив у майстерні. Спілкувалися вони виключно на тему їжі.
І потім він з’ясував від одного зі своїх собутильників, що його дружину обрали в обласну раду. Тоді вперше він, не добираючи слів, вилив на неї гору матюччя. А вона стояла біла мов скеля і випустила з рук вазу з півоніями. Вода заляла стіл, який він зробив своїми руками. Він відкрив рота, щоб додати — і… захрипів та впав.
В нього був діабет. Вона забула про образи, готувала дієтичне. Він постійно рипів, що вона навмисно годує його помиями. Часто плював на підлогу і йшов геть.
Вона перестала запрошувати гостей. Вона перетягала його у подвір’я, щоб люди не бачили його п’яним під парканом. Її друзі дивувалися: чому успішна жінка на піку кар’єри раптом так згасла?
Гвіздки у його труну
Він знав, що кожна цукерка, кожен кухоль пива — це гвіздок у його труну. Він втратив палець на нозі, але вперто саморуйнувався далі.
Під звуки відбірного матюччя Алла Леонідівна садила часник. І думала про те, чи зможе вижити вона сама в чужому містечку, де всіх друзів вона втратила через нього…
- Часник мав бути на відстані 10 см один від одного…
- Чи може подати на розлучення вже…
- Чи може дочекатися, поки чоловік сам себе доб’є…
Шкода, що син більше не приїжджає, він не хоче спілкуватися з батьком.
Треба ще цибулі посадити. І нарешті купити путівку на море.
Від редакції DearSelf: Чи знайоме вам це відчуття, коли «чужі» стають єдиним захистом від «своїх»? Чи готові ви посадити свою «цибулю» і нарешті поїхати до свого моря, навіть якщо за спиною залишаються роки терпіння?
