— Яка ще, до біса, погода, коли ти виставив наш будинок на продаж за моєю спиною?
Оксана жбурнула роздруківку з сайту нерухомості прямо в тарілку Андрію. Жирна пляма від борщу миттєво розповзлася по фотографії їхньої вітальні.
Андрій навіть не здригнувся. Він спокійно відклав ложку і демонстративно витер губи серветкою, наче перед ним була не розлючена дружина, а настирлива муха. Двадцять п’ять років разом, а зараз він дивився на неї з такою крижаною огидою, що в Оксани перехопило подих.
— Подивися у вікно, Оксано, — процідив він, не піднімаючи голосу.
— Там знову дощ. Тобі сорок п’ять, у тебе вічно болить спина, і ця сира погода тебе просто доб’є. Я знайшов варіант в Іспанії. Я роблю це для твого ж блага, ідіотко.
— Мого блага? — вона задихнулася від обурення. — Ти запитав мене, чи хочу я кидати свій сад, свою роботу, свою маму? Ти вже отримав завдаток, Андрію! Мені дзвонили ріелтори!
— Я власник, я вирішую, — він встав, відсунувши стілець із таким скреготом, що Оксана мимоволі стиснулася.
— Завтра прийдуть покупці. Поводься пристойно. Мені набридло твоє вічне скиглення про тумани. Збирай речі.
Напруга в кухні стала майже фізичною. Андрій вийшов, грюкнувши дверима. Оксана залишилася стояти, дивлячись на пляму борщу на папері. Її думки повернулися на двадцять п’ять років назад, у день їхнього весілля. Цей будинок вони купили на гроші, які її батьки збирали все життя і віддали їм до копійки. З боку Андрія гості тоді спромоглися лише на громіздкий телевізор старої моделі, який давно згнив на смітнику. А тепер цей «власник», який не вклав у ці стіни нічого, крім власної пихи, вирішив виставити її життя на торги.
П’яна сповідь і тінь за дверима
Увечері він повернувся напідпитку, розвалився на дивані й, не помічаючи Оксани, почав хвалитися комусь по телефону своїми «геніальними» схемами.
— Та я все обставив! — реготав він у слухавку. — Поки лохи платять податки, я дозволяю людям кидати оплату за товар прямо з рашки на мої особисті картки. Чистий кеш звідти, жодного звіту в ДПС! А завтра ще й хату штовхну — і до побачення, ця гнила погода!
Оксана слухала це, стоячи в темряві коридору. Вона знала: він не просто зраджує її, він ухиляється від податків і маніпулює брудними грішми агресора, підставляючи під удар усю родину. Вона тихо витягла телефон і натиснула кнопку запису.
— Я нікуди не поїду, — коротко і чітко промовила вона, заходячи в кімнату. — І дім ти не продаси.
Андрій різко розвернувся, його обличчя спотворила гримаса люті.
— Що ти сказала? Ти — ніхто без мене! Всі гроші, цей дім — моє! — він зробив крок до неї, замахуючись для удару.
— Бий, — спокійно сказала вона, дивлячись йому прямо в очі. — Бий, і це буде останнє, що ти зробиш у цьому домі. Я вже викликала поліцію, і вони зафіксують кожне твоє слово.
Він завмер, рука тремтіла в повітрі. В його очах спалахнув страх. Він вибіг з дому, не озираючись.
Прогноз на завтра — небо в клітинку
Наступного ранку Андрій з’явився о десятій — у дорогому костюмі, з напускною впевненістю. Він чекав покупців. Коли у двері подзвонили, він розплився в усмішці.
— Проходьте, панове! Погляньте, яка сьогодні сонячна погода, ідеальний день для інвестицій!
На поріг вийшли двоє чоловіків у строгих костюмах. За ними до вітальні впевнено зайшов брат Оксани — Сергій. Його посвідчення прокурора холодно блиснуло в ранковому світлі.
— Сергію? — Андрій зблід. — Яка зустріч. Ми тут будинок оформлюємо…
— Оформлюєш, Андрію? — Сергій поклав на стіл товсту папку. — Тут результати перевірки твого бізнесу. Поки ти розказував дружині про іспанське сонце, ми зафіксували твої «геніальні» перекази з рашки на підставні картки. Ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Андрій почав виправдовуватися, але Сергій лише жестом зупинив його. З-за спини прокурора вийшли співробітники податкової інспекції.
— Тобі справді пора змінити клімат, Андрію, — Оксана вийшла з сусідньої кімнати.
— Тільки не на іспанський. Сергій каже, що там, куда ти поїдеш, погода стабільна — решітка на вікнах сонце не заступає. А дім… дім залишиться тим, хто за нього платив.
Андрія вивели в кайданках під акомпанемент лютневої зливи. Оксана підійшла до вікна. Її дім був очищений від зради, а справжнє повернення до себе тільки починалося.