Несправедливість

– Ми за ключами! – оголосила Тамара Іванівна, мати Олександра, ледь переступивши поріг. – За якими ключами? – Олена розгублено застигла в коридорі. – Як за якими? Від квартири! Ми тут такий ремонт відгрохали, гроші вклали, плитку італійську вибирали! Це наш подарунок на весілля, тож тепер ми маємо право тут бувати, коли захочемо. Поки на […]

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Софія, моя троюрідна сестра, шепотіла Денису: — Вона ж в IT працює, у Артема бонуси в доларах… Кажуть, Олена вже все забронювала. Уявляєш, яке буде святкування бабусиного ювілею в ресторані? Денис зітхнув і пробурмотів: — А куди їм ще дівати кошти, якщо

Під звуки відбірного матюччя Алла Леонідівна садила часник. Матюкав її чоловік, бо вона не там садила часник, де він планував. Тут він хотів огірочки… До слова, він не допомагав їй ніколи на городі. Бо хворий, в нього цукровий діабет. Хоча й до хвороби ніколи не допомагав, бо то не чоловіча справа, а тепер ще й

«— А де мій сірий худі? Я ж просив його випрати. Я глянула на Максима і зрозуміла: мене задовбало. Задовбало бути для нього другою мамою. Не “вибач, я забув закинути речі в машинку”, а “чому ТИ не зробила”. В ту хвилину я чітко побачила: я в цьому домі — безкоштовний менеджер. Я — та сама