Іронія долі

— О боже, це що, справді ти? Тут? — голос колишньої колеги, яка завжди пахла дорогим парфумом і зверхністю, прорізав тишу залу з вживаним одягом як лезо. Я завмерла з вовняним пальто в руках, яке щойно відкопала серед вішалок з написом «все по 100». Я люблю секонд-хенди за можливість знайти справжній кашемір чи вінтаж за […]

— Та шо тобі, важко? Ну ти ж не залізна, Галю, шо ти за ті два метри воюєш? — Петро сплюнув під ноги, прямо біля моєї нової троянди, і витер лоба брудною рукою. Я дивилася на нього і відчувала, як всередині закипає.— Це не «два метри», Петре. Це моя ділянка. Від кущів до «сюрпризів» під

— Любаню, з днем народження! Ти вже бачила, шеф викликає? Точно щось готує, — Ірина підморгнула, поправляючи свій бездоганний манікюр. — Іди-іди, ми тут поки каву налаштуємо. Люба усміхнулася. Сім років вони з Ірою сиділи стіл до стола. Разом переживали аврали, разом ходили на обіди, ділилися секретами про дітей та чоловіків. Люба справді вірила, що

Фотографія, де вона цілувалася з Іриною на вечірці, зібрала 347 лайків менш ніж за пів години. На фото було добре видно Таню, а от Ірину можна було пізнати лише за одягом, її обличчя видно не було. Таня крізь сльози дивилася на пост Ірини, руки трусились, серце калатало, губи шевилились, немов хотіли щось сказати, протестуючи, але

Потріпала за волосся усі три покоління жінок однієї родини. Бо думала, що її чоловік переспав з усіма трьома… Чоловік пані Валентини був високий, але зовсім некрасивий. І гени не ті, і дитячий вік з безліччю пригод далися в знаки – шрами, поламаний ніс, а в 25 років – ще й величезна пляма лисини з’явилася на