«— А де мій сірий худі? Я ж просив його випрати.
Я глянула на Максима і зрозуміла: мене задовбало. Задовбало бути для нього другою мамою. Не “вибач, я забув закинути речі в машинку”, а “чому ТИ не зробила”.
В ту хвилину я чітко побачила: я в цьому домі — безкоштовний менеджер. Я — та сама людина, яка тримає в голові графік щеплень дитини, дату оплати за інтернет, залишок молока в холодильнику і те, що собаці пора до ветеринара.
А Максим? Максим просто «допомагає». Коли я попрошу. П’ять разів.
Того ранку я вирішила провести експеримент: я вимкнула режим мами.
Я просто заварила каву і мовчала. Не нагадала про перекус у школу, не попередила, що прийде кур’єр, не перевірила, чи замовив він корм псу, про який ми говорили три дні поспіль.
За три години наш побут почав сипатися, як картковий будинок:
- «Слухай, а що малий сьогодні їсть? Я не бачу нічого готового».
- «Ти не знаєш, де ключі від поштової скриньки?»
- «Ой, кур’єр дзвонить, а в мене тільки карта, ти не відклала готівку?»
Максим бігав по квартирі, як розгублений підліток. Він був щиро шокований тим, скільки всього «стається саме собою». Виявилося, що наш комфорт — це не магія. Це мої мізки, які працюють 24/7 без вихідних і відпусток.
Коли ти перестаєш бути “менеджером”, у тебе нарешті з’являються сили бути просто жінкою. Твій спокій набагато важливіший за чиїсь чисті шкарпетки
Ввечері, коли на кухні панував хаос, а дитина вечеряла пластівцями з водою (бо молоко теж ніхто не купив), він сів навпроти. — Ти на щось образилася? Чому ти така… колюча сьогодні? — Ні, — відповіла я спокійно. — Я просто звільнилася. Тепер ми двоє дорослих людей, які живуть разом. Тепер ти — теж менеджер. Давай якось сам.
Це був найважчий день у нашому шлюбі, але й найчесніший. Я більше не шукаю його речі. Якщо худі брудне — це його зона контролю.
Виявилося, що коли ти перестаєш бути «менеджером», у тебе нарешті з’являються сили бути просто жінкою. І розуміти, що твій спокій набагато важливіший за чиїсь чисті шкарпетки.
Тобі знайоме це відчуття «невидимої праці»? Коли здається, що ти одна тягнеш на собі весь побут, а тебе навіть не запитують, як ти почуваєшся?
