Коли померла моя тітка, ми три дні розбирали її квартиру. Знаєте, що вразило мене найбільше? Не старі листи чи фотографії. А сервант.
Там, за ідеально чистим склом, сорок років стояв кришталь. Синій, глибокий, неймовірний. Тітка берегла його для «особливого випадку». Вона жодного разу не пила з тих келихів. Навіть на власне 70-річчя вона поставила на стіл звичайні склянки, «бо ці ж поб’ються, шкода». Вона померла, так і не дізнавшись, який на смак виноградний сік із того синього кришталю.
Я повернулася додому і відкрила свою шафу. І там, на полиці, я побачила свій «кришталь». Це була новенька піжама з хрусткої бавовни. Я купила її три місяці тому і жодного разу не одягла. Берегла. Для відпустки, для кращого настрою, для «якоїсь іншої себе». А сама щовечора натягувала стару футболку.
Мені стало страшно. Що мій «особливий випадок» теж успадкує хтось інший. Що хтось просто зріже цю бірку, навіть не знаючи, як довго я відкладала своє право на затишок.
Я зрізала її сама. Тієї ж хвилини. Одягла цю бавовну і відчула, як шкірі стало приємно. Це не про одяг. Це про дозвіл бути важливою для самої себе сьогодні. Не на святі, а вдома, на власній кухні.
Ми не гості у власному житті, щоб доношувати старі речі, поки нові припадають пилом. Ми — і є той самий особливий випадок.
«Твій особливий випадок — це ти самі. Сьогодні. Зараз. Завжди».
Дівчата, я створила цей блог DearSelf, щоб ми нарешті почали зрізати ці бірки разом. Тут не буде повчань, лише щирі історії про те, як повертати собі себе — крок за кроком, від сервізів до внутрішнього спокою.
Обійміть себе сьогодні. Дістаньте те, що ховали ❤️
